У дітей дошкільного віку існують паралельно дві сфери мовленнєвого спілкування:
спілкування з дорослими — педагогами,
членами сім'ї, знайомими та незнайомими людьми;
спілкування з дітьми — однолітками,
меншими за віком,
старшими за віком дошкільниками та дітьми шкільного віку, як знайомими, так і незнайомими.
Завдання та показники комунікативно-мовленнєвого розвитку дітей
Потреба в мовленнєвому спілкуванні розвивається впродовж усього періоду дошкільного віку. Успіх взаєморозуміння у мовленнєвому спілкуванні залежить від того, наскільки сформовані в дітей комунікативномовленнєві здібності, мовна, мовленнєва та комунікативна компетенції.
Мовна компетенція — це засвоєння та усвідомлення мовних норм, які історично склались у фонетиці, лексиці, граматиці, орфоепії, семантиці, стилістиці, та адекватне їх застосування в будь-якій людській діяльності у процесі використання певної мови.
Під мовленнєвою компетенцією учені, зокрема доктор педагогічних наук Алла Богуш, розуміють уміння адекватно, доречно й практично користуватися мовою в конкретних ситуаціях — висловлювати свою думку, бажання, наміри, прохання тощо, застосовуючи для цього мовні, немовні (міміка, жести, рухи), інтонаційні засоби виразності мовлення. Результатом сформованості як мовної, так і мовленнєвої компетенцій є комунікативна компетенція, під якою розуміють, за визначенням Алли Богуш, комплексне застосування мовних і немовних засобів з метою комунікації, спілкування у конкретних соціально- побутових ситуаціях, уміння орієнтуватись у ситуації спілкування, ініціативність у спілкуванні. У Базовому компоненті дошкільної освіти, окреслено мету сучасної лінгводидактики на етапі дошкільного дитинства.
Це — формування комунікативно-мовленнєвої компетентності дитини дошкільного віку, зокрема здатності дитини , виражати свої бажання, наміри, а також давати пояснення своїм діям та їх змісту за допомогою мовних і немовних засобів.
Показником компетентності є здатність дитини будувати своє мовне спілкування з іншими людьми в різних життєвих ситуаціях. У практиці дошкільної освіти існує суперечність між розумінням важливості спілкування для психічного розвитку особистості дитини та нерозв'язаністю проблем формування самого спілкування як діяльності. В умовах дитячого садка становлення спілкування підміняють проблемою розвитку компонентів мовлення, а це обмежує можливості гармонійного розвитку особистості через формування широкого кола комунікативних умінь:
-уміння аналізувати ситуацію спілкування,
-сприймати та відтворювати не лише змістову, а й емоційну інформацію.
Завдання комунікативно-мовленнєвого розвитку дитини:
забезпечити цілісність і життєздатність різних спільнот людей — «дитина — дорослий», «діти — дорослі», «дитина — дитина», «діти — однолітки й малюки»;
розвивати усі форми (емоційно-особистісне, ситуативно- ділове, позаситуативне) і засоби (невербальні, мовні) спілкування вихованців дошкільного віку;
навчати диференціювати емоції (моральні, інтелектуальні, естетичні); формувати інтелект і дослідницьку діяльність, способи пізнання навколишнього світу;
формувати творче (продуктивне) ставлення до організації діяльності й спілкування;
розвивати комунікативно-мовленнєві здібності.
Спілкування надає дитині змогу не лише одержувати, засвоювати досвід, а й створює умови для реалізації власної індивідуальності в загальній справі і, що не менш важливо, спонукає дитину ділитися власним досвідом, віддавати людям увагу, пошану, інтерес, здібності. Тому запропонована сучасна система методів мовленнєвого спілкування описана не з погляду їх дидактичної характеристики (наочні, словесні, практичні, інтелектуальні), а з погляду реальної взаємодії педагога з вихованцями.
Методи інтерактивної взаємодії
Як відомо, жодну освітню новацію не можна перенести в чистому вигляді з однієї реальності в іншу, оскільки важливе значення мають такі чинники, як філософія навчального закладу, рівень професійної підготовки вихователів. Вітчизняна наука не дає готових методів інтерактивного навчання дошкільників. Але у практичній діяльності можна деякі з них адаптувати для роботи з дітьми старшого дошкільного віку.
Зокрема, такі методи, як:
• багатоканальна діяльність;
• активне моделювання;
• розв'язання проблеми, або «дерево цілей»;
• мікрофон;
• карусель;
• неперервні думки, або «нескінченний ланцюжок»;
• відкриття законів життя;
• інтелектуальні хвилинки;
• «чарівні» перевтілення;
• творча діяльність.
Відомо, що діти добре засвоюють ті знання, які торкаються їхніх почуттів. Тому головне — викликати подив, інтерес кожної дитини до проблеми й обов'язково провести роботу, щоб задіяти різні аналізатори. Модель творчого розвитку — «подив —інтерес —проблема — дії — пізнання — творчість».
Це практична модель побудови освітнього процесу за допомогою гри, казки, театральної діяльності, що покликана реалізувати, окрім головної дидактичної мети, ще й комплекс таких цілей:
• надати дітям змогу самовизначатися;
• спонукати розвиток творчої уяви;
• створити умови для вдосконалення навичок співпраці в соціальному аспекті;
• стимулювати дітей до висловлення своїх думок.
Обирають проблему, що не має однозначного рішення, — наприклад, ситуації з життя, епізоди казки, художнього твору. Дітям пропонують розглянути «дерево цілей» у вигляді схеми та ставлять завдання доповнити або домалювати його. Із запропонованою схемою може працювати кілька груп дітей, у кожній з яких діти, спілкуючись, розв'язують проблему разом. Кожна група пропонує своє рішення. Обговорюючи запропоновану проблему, вихователь разом з дітьми створює образне «дерево цілей».
Для прикладу пропонуємо варіант бесіди педагога з дітьми на мотиваційному етапі проекту «Сюрпризи краплинки».
Модель трьох запитань:
• Що знаємо про воду?
• Про що хотіли б дізнатися?
• Що слід зробити, аби дізнатися?
Про що хочуть дізнатися діти? •
Кому потрібна вода?
• Звідки у нас удома вода?
• Скільки рідини вживає людина?
• Куди дівається брудна вода з квартири?
• Чому морська вода солона?
• Які річки течуть в Україні?
• Звідки береться дощ ?
Діти висувають пропозиції щодо вигляду «дерева цілей»: хмаринка з краплинками, Капітошка з краплинками, акваріум з рибками тощо. Спільно з педагогом вирішують, що «дерево цілей» створюватимуть у вигляді Капітошки з паперовими краплинками.
«Дерево цілей» є образним записом плану роботи, способів реалізації задумів. Так, скажімо, під час реалізації проекту «Чарівний світ звуків» діти вигадали «дерево цілей» у вигляді хлопчика, який чує різні звуки навколо себе: гримить грім, плаче дитина, грає музика тощо.
Це різновид групового обговорення, що дає змогу кожному сказати щось швидко, по черзі, відповідаючи на запитання або висловлюючи свою думку. Умови його використання:
• надавати слово лише тому, хто отримує уявний мікрофон;
• говорити швидко й стисло;
• не оцінювати відповіді;
• можливе поєднання з дидактичними іграми на кшталт «За¬кінчи слово або речення», «Ланцюжок» тощо.
Цей варіант інтерактивної діяльності є найефективнішим для одночасного включення всіх дітей в активну взаємодію з іншими дітьми,